Практичний психолог КЗДО № 69 ДМР

             Василевська Клавдія Миколаївна

Головними завданнями роботи практичного психолога (соціального педагога) протягом року були:

Ø Підвищення психологічної компетентності педагогів, батьків шляхом ознайомлення із засобами практичної психології що до розвитку і виховання дитини.

Ø     Допомога у вирішенні проблем адаптації дітей раннього віку.

Ø    Формування психологічної стійкості дошкільника під час пандемії.

Ø     Психологічна підготовка дітей до школи.

Ø   Допомога у вирішенні проблем адаптації дітей до закладу освіти забезпечення захисту прав і свобод дітей;

Ø  Формування психологічної стійкості дошкільників під час пандемії.

Ø  Психологічна підготовка дітей до шкільного навчання.

Для досягнення реалізації поставлених завдань практичним психологом (соціальним педагогом) були сплановані та проведені наступні заходи:

• День психічного  здоров’я;
• Твори добро для дітей;
• Адаптація дітей раннього віку;
• Тренінгове заняття для вихователів» Світ емоцій та почуттів дитини»
• Зустріч з «Лялькою персоною»;
• Твори добро для дітей.

Результативність проведених заходів (тезисно):

Практичним психологом були проведені корекційно-розвивальні заняття. Тренінги, консультації ; організаційно-методична робота.Велась робота з педколективом, практичний психолог приймала участь в проведенні педрад, педгодини, надавались консультації вихователям щодо психічного розвитку дітей.

Проблемні питання, вирішення яких не було завершено в минулому навчальному році, основні причини та головні напрямки роботи по їх вирішенню в наступному періоді (короткий аналіз)

          Мною, як практичним психологом,  не була завершена робота у повному обсязі у зв’язку з карантином. Адже наразі всі ми  переживаємо перманентний стрес.Проблемне питання яких не було завершено у повному обсязі:- це поява відхилень у поведінці дітей, що з’являється через необізнаність чи надмірну самовпевненість педагогів та батьків у власних знаннях і вміннях; максимальному виявленні творчих здібностей дітей та створення умов для їх розвитку; психологічна готовність до шкільного навчання.Психологічний супровід здійснюється протягом всього навчального процесу. Особливої уваги потребують діти раннього віку.

 – сайт Українського науково-методичного центру практичної психології і

соціальної роботи - http://www.psyua.com.ua/

– сайт Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України -

http://psychology-naes-ua.institute/

– сайт Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна

НАПН України - http://ipood.com.ua/

– сайт Інституту професійної освіти НАПН України - https://ivet.edu.ua/

– електронну бібліотеку Національної академії педагогічних наук -

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/suak/corp.exe…

– освітню платформу «Prometheus» - https://prometheus.org.ua/coursescatalog/

– освітню платформу «Edera» - https://www.ed-era.com/courses/

– освітній проєкт «На урок» - https://naurok.com.ua/

– інформаційний освітній проект «Всеосвіта» - https://vseosvita.ua/

​ Корисні посилання для організації консультативної, просвітницької,

профілактичної роботи та самоосвіти фахівців психологічної служби

• Офіційний сайт Національної Психологічної Асоціації (НПА) https://npa-ua.org/novini-ta-statti/

• Офіційна сторінка Національної Психологічної Асоціації (НПА) у facebook https://www.facebook.com/npa.org.ukraine/

• Ютуб Телеканал ПЛЮСПЛЮС https://www.youtube.com/user/plusplustv/videos Пізнавальні, просвітницькі, розвивальні відео для дітей з найменшого віку

• EdEra – студія онлайн-освіти https://www.ed-era.com/

• Конспекти лекцій з психології на теми: вікова психологія, загальна психологія, конфліктологія в соціальній роботі, основи загальної психології, патопсихологія, педагогічна психологія психологічне консультування та психологічна корекція, психологія та педагогіка, психологія конфлікту і т.д. (укр.) http://studme.com.ua/psihologiya/default.htm

•  Каталог електронних освітніх ресурсів Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка  http://urok.ippo.kubg.edu.ua/

•  МАК-ПРОФІ -  http://garkavets.com/makprofi

•  МАК-Валіза -  http://garkavets.com/mak-chemodanchik

•  МІНІ-КУРСИ для психологів -  http://garkavets.com/minikurs

•  Психологічні ігри онлайн для учнів - https://www.youtube.com/watch?v=D_c9VZtzVqs

• Що робити з дошкільнятами на карантині:

https://osvitoria.media/experience/shho-robyty-iz-doshkilnyatamy-na-karantyni/

• Вихователі рекомендують: чим зайняти дошкільнят під час самоізоляції:

https://vseosvita.ua/news/vykhovateli-rekomenduiut-chym-zainiaty-doshkilniat-pid-chas-samoizoliatsii-14213.html?fbclid=IwAR28B2LhN5O_MZadcQbAJ3oRtRsIJECVzMO2eee1AZKhgXA96WAOwnGDXlo

• Як зберегти нерви під час карантину: поради психолога:

https://konkurent.ua/publication/54864/yak-zberegti-nervi-pid-chas-karantinu-poradi-psihologa/?fbclid=IwAR1iNVTD9R4awzPIKx4e9PvojfJc1j7LACHScSckHEAHRdDT9kWYqje1DwA

• Чому сучасні діти не хочуть вчитися, не вміють чекати і насилу переносять нудьгу:

https://zatyshok.net.ua/6481/?fbclid=IwAR3nDADr2M1G3sIliYvgK1WJJ7j9Ais5DoEdO1bdvnbHpmBNdUKreohgMQ0

• Корисні підказки: як правильно планувати час під час карантину:

https://pedcollege.kiev.ua/index.php/1765-korysni-pidkazky-iak-pravylno-planuvaty-chas-pid-chas-karantynu

• Казка про коронавірус "Чому мені не можна до бабусі?"

https://informunka.blogspot.com/2020/03/blog-post_68.html?m=1

• Як почути своє тіло

 https://www.youtube.com/watch?v=dgaovSRHGPQ

• 35 ігор для дітей 3-5 років

 https://www.youtube.com/watch?v=JyLuf_9Nwxg&feature=youtu.be

Веселі фіз.хвилинки  https://www.youtube.com/watch?v=ZnZSAx0lFHg&app=desktop

• Практичні завдання для дошкільників. Розвиток пізнавальних процесів 

 https://childdevelop.com.ua/worksheets/tag-detsad/?fbclid=IwAR0IidXMH-Pxh_yDwXSYTyAJNdTdY_MH2I-dUC3cjIxtTEK2iHblPeAQpYk

• Для батьків - день народження дитини на карантині.

 https://osvitoria.media/ru/experience/20-idej-yak-vlashtuvaty-dytyni-veselyj-den-narodzhennya-na-karantyni-2/

• Цікаві завдання для дітей 

https://www.youtube.com/watch?v=PIfHnaTQFjc

• Уроки тітоньки Сови (квітень) 

 https://www.youtube.com/watch?v=3OxW-SXgBgQ

• Як пкрежити карантин і залишитись спокійними батьками?

https://dytpsyholog.com/2020/03/18/%d1%8f%d0%ba-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%b6%d0%b8%d1%82%d0%b8-%d0%ba%d0%b0%d1%80%d0%b0%d0%bd%d1%82%d0%b8%d0%bd-%d1%96-%d0%b7%d0%b0%d0%bb%d0%b8%d1%88%d0%b8%d1%82%d0%b8%d1%81%d1%8c-%d1%81%d0%bf%d0%be/

• Як говорять тварини!Розвиваючі мультики для дітей українською мовою:

https://www.youtube.com/watch?v=Pg6yqiB2oE8&feature=share&fbclid=IwAR1pIHhB0NyHF1rq4NQ8Bs2WKeV7Ozv2RGVygxEngF1H4un3Yg-AEOMFJ1g

• 11 добрих мультиків для дітей та дорослих, які варто переглянути під час карантину https://zatyshok.net.ua/5528/

• Підліткова депресія. Причини виникнення та алгоритми подолання https://vseosvita.ua/webinar/pidlitkova-depresia-pricini-viniknenna-ta-algoritmi-podolanna-162.html

• Родина на карантині https://www.facebook.com/nebyjdytynu/photos/a.201211127177203/564568750841437/?type=3&theater

• Карантин. Випробування для родини  https://www.facebook.com/nebyjdytynu/posts/564048747560104?__tn__=K-R

• Речі поза моїм впливом

https://www.facebook.com/nebyjdytynu/photos/a.201211127177203/563380467626932/?type=3&theater

• Як зберегти психічне здоров'я в умовах соціальної ізоляції https://vseosvita.ua/webinar/ak-zberegti-psihicne-zdorova-v-umovah-socialnoi-izolacii-169.html

• Страхи і тривоги у підлітків. Причини виникнення та алгоритми подолання. https://vseosvita.ua/webinar/strahi-i-trivogi-u-pidlitkiv-pricini-viniknenna-ta-algoritmi-podolanna-148.html
• Синдром гіперактивності і дефіциту уваги в учнів https://vseosvita.ua/webinar/sindrom-giperaktivnosti-i-deficitu-uvagi-v-ucniv-151.html
• Розвиток соціальних навичок у дітей: ігри та вправи https://vseosvita.ua/webinar/rozvitok-socialnih-navicok-u-ditej-igri-ta-vpravi-147.html
• Розвитoк різних видів пам’яті в початкових класах НУШ https://vseosvita.ua/webinar/rozvitok-riznih-vidiv-pamati-v-pocatkovih-klasah-nus-141.html
• Розвиток творчого мислення учнів в початкових класах НУШ https://vseosvita.ua/webinar/rozvitok-tvorcogo-mislenna-ucniv-v-pocatkovih-klasah-nus-135.html

• Розвиток дрібної моторики в першому класі НУШ

https://vseosvita.ua/webinar/rozvitok-dribnoi-motoriki-v-persomu-klasi-nus-124.html

• Ігри та завдання для формування мовленнєвої компетентності НУШ

https://vseosvita.ua/webinar/igri-ta-zavdanna-dla-formuvanna-movlennevoi-kompetentnosti-nus-116.html

• Супервізія з психологом: стратегії вирішення педагогічних задач

https://vseosvita.ua/webinar/supervizia-z-psihologom-strategii-virisenna-pedagogicnih-zadac-129.html

• Розвиток стресостійкості у дітей: ігри та прийоми

https://vseosvita.ua/webinar/rozvitok-stresostijkosti-u-ditej-igri-ta-prijomi-114.html

• Мама спокійна – спокійне дитя

https://vseosvita.ua/webinar/mama-spokijna-spokijne-dita-103.html

• Можливості роботи з емоційними станами дитини за допомогою проективної методики «Акварелі моєї душі» https://vseosvita.ua/webinar/mozlivosti-roboti-z-emocijnimi-stanami-ditini-za-dopomogou-proektivnoi-metodiki-akvareli-moei-dusi-92.html

• Арт-терапія сімейного щастя

https://vseosvita.ua/webinar/art-terapia-simejnogo-sasta-82.html

• Вчимося дружити. Шлях до ефективної комунікації

https://vseosvita.ua/webinar/vcimosa-druziti-slah-do-efektivnoi-komunikacii-67.html

• Ігри на розвиток пізнавальної сфери дітей дошкільного та молодшого шкільного віку https://vseosvita.ua/webinar/igri-na-rozvitok-piznavalnoi-sferi-ditej-doskilnogo-ta-molodsogo-skilnogo-viku-62.html

• Приємно познайомитись! Я – сучасний батько

https://vseosvita.ua/webinar/priemno-poznajomitis-a-sucasnij-batko-55.html

• Всеукраїнський антикризовий онлайн-марафон «Освіта під час карантину»https://naseminar.com.ua/seminar/654-yak-psihologchno-protistoyati-stresogennost-pandem

• "Спокій VS тривожність: як обрати правильну стратегію у період" карантину https://epsiholog.mcfr.ua/805666

• 4 золотих правила, аби вижити під час карантину з дітьми https://epsiholog.mcfr.ua/803825

• Віддалена робота педагога: 9 порад для самоорганізації https://emetodyst.mcfr.ua/807931

• Як психологічно протистояти стресогенності пандемії  https://naseminar.com.ua/seminar/654-yak-psihologchno-protistoyati-stresogennost-pandem#section-files

• Ми разом: психологічна підтримка учнівської молоді та педагогічних працівників під час карантину https://www.youtube.com/watch?v=cCfKfJbC_vE&feature=emb_share&fbclid=IwAR00gxDsPPF4YNcy8qkvzCQs11A_4w9sZLND5C0JN7ld0tOrEu-XD_AGr14

• Рекомендації, щодо контролю над емоціями під час самоізоляції

https://www.youtube.com/user/plusplustv/videoshttps://drive.google.com/open?id=1OVohxO1Fak2YTlLC9bmpXF3A9PTrleMQ

• Методичний  посібник "Психологічна профілактика і гігієна особистості у протидії пандемії COVID-19"  http://ipood.com.ua/e-library/pozaplanova-produkciya/psihologichna-profilaktika-i-gigiena-osobistosti--u-protidi-pandemi-covid-19/)

• Стаття І.М. Лукашенко та О.Л.Луценко «Психологічні аспекти навчання у віртуальному середовищі» http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/12084

• Навчання вдома: практичні поради для батьків від психологині Світлани Ройз https://nus.org.ua/articles/praktychni-porady-dlya-batkiv-pro-navchannya-vdoma-vid-dytyachoyi-ta-simejnoyi-psyhologyni-svitlany-rojz/.

• Профорієнтація -  https://ibs-edu.com.ua/ua/

• Тести профорієнтації http://proforientator.info/?page_id=100

• Профорієнтаційна платформа  http://profi.dcz.gov.ua/tests/-

• Тест-картинки для дітей і дорослих - https://coma.in.ua/11835

• Цікаві  факти про людську поведінку - https://zak.depo.ua/ukr/zak/23-tsikavi-fakti-pro-lyudsku-povedinku-yaki-vi-tochno-ne-znali-25112016132700;  https://senfil.net/index.php?newsid=75

*Якщо деякі посилання не активні, скопіюйте і вставте в строку пошуку

Методист методичного центру

 при департаменті гуманітарної політики

 Дніпровської міської ради Данілова Г.М.

15 упражнений для возвращения опоры, стабилизации после стресса

(для детей и взрослых)

Это очень простые эффективные практики, которые полезны как детям, пережившим травматичный опыт, так и для профилактики, исцеления нашего взрослого «внутреннего ребенка».

Нашим деткам поддержка нужна чаще, чем мы можем себе представить. В любое сложное время ребенок ищет опоры в родителях, если сами родители в дисбалансе, он либо становится «потеряшкой», уходя в более детское, более инфантильное состояние, либо сам становится опорой для своих родителей — очень быстро взрослея.

И в первом и во втором случае напряжение и нагрузка может разрядиться непредсказуемо в эмоциональной вспышке, в бурной реакции на что- то незначительное с нашей точки зрения.

1. Рисуем ладошки. Простой способ безопасно возвращаться «в себя» — обрисовывание ладошек и любые игры с ладошками. Отпечаток ладони — это первая идентификация малыша. Первые отпечатки грязной ладошки на обоях — это первое «Я есть в мире». Отпечатки в тесте, глине, песке, любой крупе, отпечатки на бумаге. Вырезание, разрисовывание ладошки — это ощущение и заполнение внутренней территории. Ладошка — как мандала, возвращающая и укрепляющая «Я». Ладошка — олицетворение всего тела ребенка. А затем, и его самости. Когда нам нужно помочь ребенку вернуть возможность границ и одновременно безопасного контакта — мы для него придумываем игры, где ладошки разных деток могли бы сталкиваться, хлопать, прикасаться друг к другу. Где пальчики могли бы здороваться, где они прикасались бы друг к другу ребром, тыльной стороной, всей поверхностью.

2. Пряничный человек. Детки, пережившие травматический опыт, могут не допускать прикосновений, бояться физического контакта. С ними можно и нужно — нарисовать «пряничного человечка» и его разрисовывать. Иногда с подростками мы обрисовываем контуры тела на обоях, можно купить промышленные игрушки, на которых можно рисовать и затем смывать нарисованное.

3. Лепка. С ними обязательно лепить — из глины, теста, хуже — пластики и пластилина. Лепка трансформирует напряжение, снимает зажимы, дает ощущение контроля (что важно для тех, кто потерял контроль над ситуацией, жизнью, реальностью), лепка полезна при любых психосоматических болезнях.

4. Делаем куклы. Каждый раз, когда мы что- то «сотворяем» — мы сотворяем — творим, возвращаем себя. Куколки из ниток, простые мотанки, человечки из поролона (или из губок для мытья посуды), вылепливание куколок и фигурок из теста- глины — все это очень действенная терапия.

5. Забота о кукле. В случае, если ребенок начал вести себя, как дите более младшего возраста (так подсознание пытается вернуть безопасность). Если в руках у ребенка окажется что- то, что «меньше» его, что- то, что воспринималось бы как детеныш более младшего возраста — куколка, маленькая машинка, игрушечный звереныш, даже клубок ниток — сам ребенок автоматически перемещается в более взрослую позицию.

6. Играем в дерево. Детки, пережившие стресс, часто перестают чувствовать контакт ножек с землей (теряют опору, заземленность). С ними хорошо играть (рисовать, лепить, пританцовывать) цветы и деревья — уделяя внимание корням и крепкому стволу. Иногда мы играем в «выращивание великанских ног » — представляя, что ноги становятся огромными и крепко удерживают в равновесии, не давая раскачиваться от ветра (ветер — это метафора изменений, событий, на которые мы повлиять не можем), чем ярче мы представим (нарисуем, помассируем) эти великанские ноги, тем сильнее эффект. Спать лучше укладывать таких деток тоже, давая опору ножкам (например, положим под ноги скрученное в валик полотенце).

7. Что у тебя в руке? Дети, пережившие травматизацию, пытаются все контролировать. С ними важно говорить о планах, составлять расписания, делать коллажи мечты и прочее. Важно помнить, что в практиках они не закрывают глазки, боясь ослабить контроль. Многих взрослых раздражает, что они все время что-то вертят в руках (роняя и ломая). Для того, чтобы снять напряжение в ручках, одновременно ослабить контроль и вернуть безопасность — нужно дать детям в руки массажное колечко, эспандер, хлебный мякиш, шарики, наполненные мукой (крахмалом).

8. Сейф для страхов. Для того, чтобы аккуратно прикоснуться к теме страха, дать ребенку отдых и контроль над страшными воспоминаниями и снами: можно соорудить (нарисовать, вылепить, сделать из коробки) сейф для страшных воспоминаний. Не называя воспоминания — дать метафору — просто смять бумагу, или взять темные листы бумаги, камни, шишки и сложить их в сейф. Ключ от которого будет либо у взрослого, либо у самого ребенка. Сделать из спичек и разноцветных ниток «ловцов снов» или вырезать ажурную снежинку — которая, как фильтр, впитывала бы страшные образы, не подпуская их к ребенку.

9. Ангел. Вырезать из бумаги ангела. «Если я столкнулся с опытом, в котором родители, другие взрослые не могут меня защитить — я ищу опоры в чем- то большем, чем человеческие возможности». Например, универсальный символ — ангел. Которого можно назвать (делая его более одушевленным и личным) повесить над кроваткой, на стене или сделать гирлянду из ангелов.

10. Строим домики. Детка ищет убежища в «изначально безопасном месте» — матке. С ребенком полезно делать халабуды, домики, играть в прятки, такой ребенок любит перекрываться одеялом или простынкой. Мне очень нравится телесная практика — «колыбелька», которая и возвращает контур безопасности и дает ресурс — взрослый сидит на полу, обнимая сидящего перед ним ребенка за спинку (обхватывая ногами и руками), чуть покачиваясь и шепча что- то теплое в ушко.

11. Рисуем. Любое рисование и делание домиков возвращает ощущение границ (но очень аккуратно — если известно, что дом ребенка был разрушен)

12. Кнопка радости. Телесная игра — кнопка радости. Для безопасного возвращения контакта с телом. Ребенок, не говоря партнеру, придумывает звук (песенку- шумелку). Задумывает место на теле — кнопку, которая бы, если к ней прикоснуться, включала бы этот звук. Партнер по игре, мягко прикасаясь к телу, должен найти эту кнопку. Потом ребенок ищет кнопку, которую загадал партнер.

13. Крыло ангела. Когда ребенку нужно почувствовать безопасность, отстраниться от большого количества людей, почувствовать поддержку — можно положить правую руку на левое плечо. (Так обозначается личная территория и возникает ощущение прикосновения друга к плечу)

14. Грустное деревце. Детки часто не могут попросить о поддержке и объяснить, что их беспокоит. Если ребенка «превратить» в деревце, которое обижено, повреждено, грустит — и спросить, что для него сделать — поставить опору- палочку (себя), подвязать веточку (погладить по ручке), полить (погладить сверху вниз), поставить забор (стать вокруг) — ребенок получит необходимый ресурс.

15. Раскрасим. Детки в состоянии тревоги могут бояться рисовать что- то на «свободную тему». Им можно давать раскраски с четкими «жирными» границами. Можно с ними рисовать внутри бумажной тарелки, рисовать нестандартными «кисточками» — спонжиками, ватными палочками, зубными щетками. Следующий этап — капать акварельной краской на влажную бумагу. Затем, обводить высохшую форму, придумывая, на что эта форма похожа.

У психології існує п'ять стадій прийняття стресової події, які цілком можна застосувати й до прийняття пандемії коронавірусу:

1. Заперечення, яке фактично рятує психіку від гостроти удару на початку. На кшталт «так це десь там, у китайців», «до нас не дійде».
2. Злість — маркер болю: несправедливо й боляче, цього не має бути, пошук винних. Чадо протестує та сперечається із дорослими. Усе тому, що в ізоляції діти не можуть жити нормальним, звичним для них життям.
3. Торг — дії направленні на ухилення від удару (ознайомлення з рекомендаціями МОЗ, симптомами, покупка антисептиків і масок).
4. Депресія — приходить повне усвідомлення того, що відбувається насправді.
5. Прийняття — інтенсивність емоцій поступово знижується, з’являється можливість подивитися на світ навколо й спробувати жити по-новому.

«Всі сьогоднішні події — це те, чого раніше з нами не було, чого немає в нашому досвіді. Поряд з виконанням наказів, рекомендацій влади, медиків, щодо гігієни, ізоляції, поведінки, варто звернути увагу і на психологічний аспект карантинних заходів, пов’язаних з коронавірусом, — пише психолог, — Сьогодні батьки мають, як ніколи, багато вільного часу для спілкування з власними дітьми, якого так вкрай катастрофічно не вистачало у звичайному вирі життя».Втім, для багатьох батьків, крім COVID-19, постала нова «загроза». Це спілкування із власним чадом, організація їхнього дозвілля в 4 стінах та вміння грамотно розкласти свої емоції на полички. Аліна пояснює: «Багато батьків здивовано помічають, що їхні діти виросли й стали «незнайомими». Стають більш помітними для батьків риси характеру, емоції, уподобання, інтереси дитини, які могли бути поза увагою, враховуючи щоденну зайнятість батьків і завантаженість дитини школою, гуртками, домашніми завданнями, спілкуванням з друзями».

Отже, чого не варто робити батькам:

• різко починати виховувати, або «перевиховувати» своїх дітей. Адже це лише забере багато сил, здоров'я і часу та зіпсує відносини сім’ї в умовах ізоляції;
• примушувати дітей «використовувати час з користю, не байдикувати», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Варто пам’ятати, що завдяки бездіяльності великі ідеї, поховані в несвідомому, отримують шанс проникнути у свідомість;
• в жодному разі не варто зводити нанівець малечі. «Заспокійливі» висловлювання, на кшталт «Знайшов, про що переживати», «Тебе це взагалі не стосується, йди, пограйся», замінити на «Я розумію, що ти боїшся», «Я бачу, що тобі сумно, я тебе розумію».
• не варто обговорювати в присутності дітей невтішні сценарії, деталізуючи подробиці.
• не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться комедію чи мультики з дітьми. А «під фільм» приготувати домашні сухарики або какао з печивом.

«Золоті правила» для батьків:

• слід пам’ятати, що ізоляція - це стрес як для дорослих, так і для малечі;
• пояснити, що боятись - це нормально. Страх - емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху - у парі з інтересом: Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!
• щоб подолати негативні емоції, можна зробити мішечок для крику, або ж влаштувати битву подушками.
• підліткам варто допомогти розібратися в інформації, з якою вони стикаються, навчити визначати факти та фейки.
• розділити права та обов'язки кожного члена сім'ї на час карантину, незалежно від віку;
• по можливості організувати звичне для дитини й для себе спілкування, розваги та гуртки в онлайн режимі;
• сімейна ранкова зарядка допоможе зняти стрес і зменшити паніку;
• дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій.«Батькам у взаємостосунках між собою потрібно бути більш толерантними одне до одного, намагатися все обговорювати. Якщо партнер вже не витримує напруження, - потрібно дати можливість побути на самоті. Але це має бути взаємно, час для себе потрібно давати обом партнерам. В ситуаціях конфліктів між собою, батькам слід уникати ігнорування, приниження особистості партнера, егоцентризму і використовувати активне слухання, підкреслення значущості партнера. Будьте здоровими! Дотримуйтесь гігієни рук і розуму!», - додає психолог.

Ігри для дітей – це не тільки розваги. Для дитини гра – це основний вид діяльності. Вона допомагає їй розвиватися і пізнавати навколишній світ. Тому педагоги часто використовують психологічні ігри для дітей у вихованні. Деякими з таких ігор я хочу поділитись з вами.

Психологічні ігри бувають самих разних напрямів: вони можуть бути спрямовані на розвиток пам'яті, реакції, кмітливості, уваги, уяви, музичного слуху... Вони допоможуть виявити лідерів у дитячому колективі, здружити і згуртувати колектив, подолати сором'язливість і розвинути впевненість в собі. Плюс психологічних ігор для дітей в тому, що дитина буде із задоволенням грати, навіть не підозрюючи, що в цей момент її виховують.

Всі ігри, які будуть описані нижче, розраховані на дитину 3-4 років.

"Упертий ослик" - гра для сором’язливих діток.

Не бійтеся, ваші діти не стануть від цієї гри маленькими упертюхами. Зате вона дасть їм досвід відстоювання своєї думки, допоможе трохи розкріпоститися. Пропонуєте дитині: давай пограємо у впертого віслюка. Ти будеш осликом. А я його господарем. Ослик у нас такий упертий, він зовсім не хоче йти по дорозі. То він тягнеться щипати травичку, то побачив метелика і біжить за нею, то влігся на дорогу. Наш ослик зовсім не слухає вмовляння господаря і не йде за ним. А коли господар просить його помовчати, раптом починає голосно кричати "Іа-іа". Дайте дитині кілька замальовок поведінки впертого віслюка або спочатку ви побудьте осликом. А потім поміняйтеся ролями. Під час гри, поцікавтеся у дитини: а який господар у ослика, чи дає він йому відпочити, може ослик пручається, тому що сильно втомлюється? А може він боїться свого господаря?

"Лялькові хованки" - працюємо зі страхом темряви.

Грати можна вдень, але має бути приміщення з щільними шторами. Або ввечері, але тоді включіть нічник. Ховатися будуть ляльки і м'які іграшки. Як в добре освітлених місцях, так і в темній кімнаті. За кожну іграшку, знайдену в темній кімнаті дається 5 очок, а у світлій - 2 очки. У перший час, іграшку в темній кімнаті залишайте на видному місці.

"Генерал готує похід" - гра на розвиток зосередженості.

Особливо підходить холерикам і сангвінікам. Генерал намічає план походу, сидячи за столом. Головне створити потрібну позу: лівою рукою підпирає голову, вказівним пальчиком правої руки ведемо по карті (можна покласти справжню, можна намалювати з дитиною свою). На обличчі повна серйозність (адже ми повинні виграти цей похід): нижня губа закушена, оченята примружені. Можна пограти не в генерала, а в мандрівника.

"Чарівник сну". Якщо у вашої дитини є проблеми з засинанням.

Робимо разом з дитиною чарівну паличку. Гра проводиться з увімкненим нічником. Цією паличкою наш маленький чарівник торкається всього в кімнаті і говорить: "Шафа заснула, стілець заснув ...". Коли "заснуть" всі іграшки і предмети в кімнаті, дитина вкладається в ліжечко, торкається чарівною паличкою себе, примовляючи: "І я засинаю". Гасіть світло. Все, гра закінчилася.

Найулюбленіша і всепоглинаюча діяльність дитини - це гра. У ній кожен малюк створює свій власний світ, влаштовує його так, як йому більше подобається. До цієї гри дитина ставиться дуже серйозно і щедро вкладає в неї свої емоції. Пісок - це прекрасний матеріал для ігор: він неймовірно пластичний, сипучий, його можна намочити і ліпити з нього різні форми, руйнувати їх і знову будувати. Розділіть з малюком приємні емоції від гри - влаштуйте удома пісочницю. Це просто, адже вам не треба буде ні спеціальних знань, ні складного обладнання. А для дитини ця гра дуже важлива, як і те, що грати ви будете разом.

ЩО ЗНАДОБИТЬСЯ ДЛЯ РОБОТИ З ПІСКОМ ВДОМА
Пісок для ігор може бути будь-яким: річковим, морським, головне - чистим. Його можна купити в зоомагазині або навіть замінити на манну крупу. Пісочницею послужить піднос прямокутної форми або контейнер з низькими бортиками розмірами не менше 50 на 70 сантиметрів. Пісочницю потрібно заповнювати піском на дві третини. Вам також знадобиться вода для змочування піску і набір мініатюрних іграшок - фігурок тварин і людей, які не займуть багато місця в пісочниці.

⏳ «Побудова СВОГО СВІТУ»
Це дуже проста і дуже важлива гра. Дитині пропонується створити свій світ. Нехай вона будує як хоче, але дотримується трьох основних правил: пісок не висипати, не кидатися ним, споруди інших не ламати, коли вона грає не сама.

Мета гри: дати можливість внутрішнім процесам вийти назовні.
Звертайте увагу на те, що і як будує малюк. Наприклад, якщо він створює будинок з товстими стінами, це може означати прагнення до безпеки, якої йому не вистачає, бажання зміцнити свої психологічні кордони, щоб їх бачили і не порушували. Потужні стіни пісочного замку можуть означати і те, що кордони у дитини не збудовані, і їй від цього некомфортно.
Часто, якщо малюкові необхідні тепло і турбота, в пісочниці з'являються свічки, вогнище. А якщо в ній хаос, це може говорити про повний безладі у внутрішньому світі дитини або про швидкий початок змін.
Дуже важливо уважно спостерігати за грою, питати малюка, чому він створив саме такий світ, що для нього означають ці споруди. Коли дитина будує свій світ щодня, дуже часто її поведінка поліпшується, сон нормалізується, тривожність і напруга спадають.

⏳ «СІМ'Я В ОБРАЗАХ ТВАРИН»
Запропонуйте дитині поселити в пісочниці сім'ю звірів, побудувати місто, в якому вона живе, чи просто створити світ сім'ї тварин. Можна спочатку пограти в різних пісочницях, коли кожен з вас будує місто для своєї родини тварин, а потім вже разом. Важливо, щоб у вас було якомога більше фігурок тварин. Вибір малюка буде більш усвідомленим, якщо ви, читаючи йому казки, звертаєте його увагу на поведінку і характер різних тварин. Наприклад: лисиця хитра, вовк злий, ведмідь сильний.
Зверніть увагу на те, яких тварин вибирає дитина, що говорить про них, якщо взагалі говорить, як ці тварини поводяться на піщаному полі, з ким спілкуються і багато іншого. І якщо вас в грі малюк вибирає завжди зайчиком, а себе, наприклад, вовком, то задумайтеся, чому це так. Або просто запитайте у дитини: вона знає і зможе пояснити! Грайте разом з дитиною: так ви отримаєте задоволення і відповіді на хвилюючі вас питання.

⏳ «СЛІДИ»
Ця гра, спрямована на розвиток дрібної моторики, допомагає зняти напругу. Можна проводити її перед сном або заняттями, які вимагають сил, наприклад, уроками. Щоб включити в роботу обидві півкулі мозку, дитина спочатку повинна грати обома руками по черзі, потім разом. Її завдання - залишати на поверхні піску сліди, а чиї саме, говорите ви. Покажіть малюкові, як треба залишати сліди: зайця - вказівним і середнім пальчиком, змійки - мізинцем, удава або мами-змійки - ребром долоні, кішечки - великим, вказівним, середнім і безіменним пальчиками, зібраними разом, і так далі. Придумуйте казки про тих, хто залишив сліди.

⏳ ІГРИ З кінетичним ПІСКОМ
Такий пісок зовсім не обов'язково купувати в магазині, можна зробити його самим, додавши води і крохмалю. А грати ви можете прямо на столі, без пісочниці. Вам знадобляться форми для випічки. Суть гри - робити фігурки з піску за допомогою формочок, розрізати їх ножем, розкладати по лялькових тарілочках. Гра спрямована на розвиток функціональності кисті руки - це важливо для навчання письму, творчої уяви, мислення, вміння взаємодіяти з партнером - мамою або іншим родичем.

⏳ СЮЖЕТНІ ІГРИ З кінетичної ПІСКОМ
Гру з кінетичним піском можна ускладнити, додавши в неї мініатюрні фігурки і задавши їй певну тему. Наприклад, Ви помітили, що ваш малюк посварився з кимось на дитячому майданчику і тому не в дусі, побачив поганий сон і досі наляканий, сумує, тому що не хоче йти в школу або дитячий сад. Попросіть його «виліпити» свій світ, коли він в такому стані, і ви побачите, як поступово малюк буде заспокоюватися і справлятися з цими труднощами. Головне - будьте поруч.

Дітям важко розпізнавати свої емоції та почуття. Тому у всіх цих іграх я рекомендую батькам задавати дитині питання, ділитися своїми думками та переживаннями, спонукаючи до цього і малюка.

Психологічний супровід розвитку - мета роботи практичного психолога.

Корекційні заняття відбуваються, враховуючи головні принципи 

- Корекція - не навчання, а формування базових психічних процесів.

- Розвиток недостатньо розвинутих функцій має спиратися на більш сильні.

- Усі завдання поступово ускладнються з поступовим зменшенням допомоги.

- Використовуються ігрові методи.

 В практику роботи з дитьми раннього віку впроводжується система М.Монтессорі.

Основним завданням сім’ї є «будівництво» власного Я дитини.

Визначальною умовою виховання являється духовний зв’язок батьків з дитиною, який полягає не тільки в задовільнені фізіологічних потреб дитини, а щоб задовільнити базову потребу дитини в позитивних емоціях.

Пропоную способи, як провести час вдома зі своїми малюками:

1. Зробіть фігурки з тіста і запечіть їх.

2. Зробіть з непотребних тканин маленьких ляльок.

3. Пограйте в перевдягання: спробуйте вдягнутись, як знаменитості чи персонажі.

4. Організуйте вечірку з  танцями під ваші улюблені мелодії.

5. Заховайте де-небудь «скарби». Пограйте в шукачів скарбів.

6. Навчиться робити пілотки з газет.

7. Пограйте в схованки.

8. Організуйте вдома естафету чи полосу затор, яку потрібно буде пройти.

9.  Намалюйте листівку для бабусі, дідуся.

10. Зробіть разом корону для принцеси або принца.

11. Змайструйте і запустіть паперовий літак.

12. Дайте дітям змогу спробувати себе в ролі візажиста.

13. Пограйте в пацієнта і лікаря.

14. Пограйте в продовольчий магазин

Всі ці способи можливі в різних варіаціях і не потребує особливих затрат, але ефективність результату буде відчута. Це надасть можливість встановити позитивно – емоційний контакт з Вашим малюком і розвиває всі психічні процеси.

ТЕМА: Чи знаю я себе

Мета: розвивати самостійність мислення, вчити учнів діагностувати свій характер, виявлення уявлень учня щодо себе; активізація самосвідомості.

Хід заняття:

Вправа «Компліменти»

Мета: сприяти створенню доброзичливої дружньої атмосфери в колективі.

Учасники стають в коло. Один з учнів говорить комплімент і кидає м’яч тій людині кому його адресовоно. Компліменти повинен отримати кожен учасник.

Правила роботи в групі

Мета: повторення правил, сформульованих учасниками групи, формування відповідального ставлення до участі в тренінгу.

Хід вправи. Тренер пропонує учасникам розрахуватись на «день» — «ніч». Потім кожному «дню» знайти «ніч», але за умови, що ця людина не сидить поруч. Після виконання завдання кожна пара витягує одну із карток, на яких написане правило роботи в групі. Завдання пари: показати правило, яке вони вибрали, —жестами, мімікою. Інші учасники відгадують це правило.

Міні-лекція

Давайте поговоримо про нас... Так, так, про кожного з нас... Звичайно, нам приємно, коли говорять про наші позитивні риси, а от коли вказують на недоліки, — не дуже... Тому сьогодні кожен самостійно здійснить одну із захоплюючих і надзвичайно корисних подорожей «всередину себе».

Для чого знати, яким я є насправді? Перш за все, для того, щоб зуміти виховати себе такою людиною, якою хотілось б стати. Пізнання самого себе впливає на лінію життя, майбутнє людини.

Люди відрізняються одне від одного вже з моменту народження. І одна з відмінностей — це відмінність за темпераментом. Темперамент — одна з основних рис особистості, вияв характеру людини. Людина не може бути могутньою, важкою, широкоплечою і водночас тонкою, легкою, спритною і верт­кою. Один могутній, а інший спритний. Один «непробивний», як танк, другий — жвавий, рухливий, як ртуть, третій — повільний.

І ці вроджені відмінності — чотири темпераменти. Кожний з вас має від природи свій темперамент. Але і в одній людині за різних умов можуть виявлятися риси, властиві для різних темпераментів. А зараз ми спробуємо зробити невеличкий тест, щоб визначити, який тип темпераменту у вас.

Міні-тест «Ваш тип темпераменту»

Учасникам пропонується вибрати один із запропонованих малюнків. Після того як малюнок вибрано, тренер зачитує результати тестування.

Тренер. Якщо ви вибрали півня, то ви належите до холериків. Людина холеричного темпераменту смілива, рішуча, відважна, наполеглива в подоланні труднощів і перешкод на шляху до того, чого вона хоче досягти. Вона йде до того, чого хоче досягти, прямо, не хитруючи, оскільки впевнена в собі. Така людина невтомна, не шкодує себе, ніколи не просить допомоги. Вона не звертає уваги на холод, голод, різні незручності. Вона впевнена в дружбі й надійна, як скала. Вона завжди йде попереду, зустрічаючи грудьми небезпеку й ворогів. Якщо ви вибрали вівчарку, можна сказати що ви належите до сангвініків. Людина сангвінічного темпераменту швидка. Все у неї миттєво: подумав — зробив. Вона завжди весела і життєрадісна, оптимістична, ніколи не скиглить і не розгубиться в будь-якій біді.

Якщо вам найбільше сподобався кіт, то ви, напевне, флегматик. Людина флегматичного темпераменту повільна, мовчазна, тугодум. Вона завжди осторонь від веселих ігор і компаній, їй добре, коли вона одна. Все вона робить не поспішаючи, на совість. І якщо щось пообіцяла, обов'язково виконає.

Якщо ви вибрали лемур, то ви, скоріш за все, меланхолік. Людина меланхолійного темпераменту сором'язливі, розгублюються в нових обставинах, їм важко встановити контакт з незнайомими людьми. Меланхоліки ставлять високі вимоги до себе і до оточення, вони чутливі й легко вразливі.

Володарі всіх чотирьох темпераментів прагнуть бути добрими, чуйними, уважними людьми.

Вправа  «У нас із тобою спільне...»

Мета: знаходження подібного і відмінного в учасників; налаштування на подальшу роботу.

Хід вправи. Усі учасники розраховуються на «перший» — «другий». Усі «перші» номери утворюють внутрішнє коло, а «другі» — зовнішнє коло. Учасники внутрішнього кола продовжують речення «У нас з тобою спільне...», а зовнішнього кола — «У нас з тобою відмінне...». Зовнішнє коло стоїть на місці, а внутрішнє рухається за годинниковою стрілкою, доки не стане знову на своє місце.

Вправа «Хто я?»

Мета: знайомство з уявленням про себе учасників групи; усвідомлення множинності власних образів «Я».

Хід вправи. Учасники пишуть на листочках 10—20 визначень — відповідей на питання «Хто я?». Після цього папірці з відповідями дають тренеру. Тренер читає, а учасники намагаються відгадати, кому належать ці визначення.

Запитання для обговорення:

Чи легко тобі було писати про себе? Чому?

Яких рис більше: позитивних, негативних, нейтральних? Чому?

Чи часто ви замислюєтесь над питанням «Хто я»?

Для чого потрібно ставити собі це запитання?

Чи цікаво отримувати відповіді?

 Підбиття підсумків

Мета: закріпити сформовані на занятті навички, дати можливість кожному учаснику висловити свою думку.

Хід вправи

Запитання для обговорення:

Що нового про себе ви дізналися на занятті?

Які у вас виникали емоції підчас заняття?

Як, на вашу думку, ви можете використати дані знання в майбутньому?

 Вправа «Мій би... про мене сказав...»

Мета: відпрацювати вміння короткої самопрезентації.

Хід вправи. Кожний учасник по черзі говорить фразу, яка розпочинається зі слів: «Мій... сказав би про  ….мене, що я...». Висловлюються всі учасники.

Сліди на піску

Якось раз одній людині приснився сон. Йому снилося, ніби він йде піщаним берегом, а поряд з ним - Господь. На небі миготіли картини з його життя, і після кожної з них він помічав на піску два ланцюжки слідів: один - від його ніг, інший - від ніг Господа.

Коли перед ним промайнула остання картина з його життя, він озирнувся на сліди на піску. І побачив, що часто уздовж його життєвого шляху тягнувся лише один ланцюжок слідів. Помітив він також, що це були найважчі і нещасні часи в його житті.

Він сильно засмутився і став питати Господа:

- Чи не ти говорив мені: якщо піду шляхом твоїм, ти не залишиш мене. Але я помітив, що в найважчі часи мого життя лише один ланцюжок слідів тягнувся по піску. Чому ж ти залишав мене, коли я найбільше потребував тебе?

Господь відповів:

- Моє, миле дитя. Я люблю тебе і ніколи тебе не покину. Коли були у твоєму житті горе і випробування, лише один ланцюжок слідів тягнувся по дорозі, тому, що в ті часи я ніс тебе на руках.

Два вовка

Колись давно старий відкрив своєму онукові одну життєву істину:

- В кожній людині йде боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк представляє зло: заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, амбіції, брехню. Інший вовк представляє добро: мир, любов, надію, істину, доброту і вірність.

Онук, зворушений до глибини душі словами діда, задумався, а потім запитав:

- А який вовк в кінці перемагає?

Старий усміхнувся і відповів:

- Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.

Щастя

Бог зліпив людину з глини, і залишився у нього невикористаний шматок.

- Що ще зліпити тобі? - запитав Бог.

- Зліпи мені щастя, - попросив чоловік.

Нічого не відповів Бог, і тільки поклав людині в долоню шматочок глини, що залишився.

Чашки кави

Група успішного випускників престижного вузу, що зробили чудову кар'єру, прийшли в гості до свого старого професора. Під час візиту розмова зайшла про роботу: випускники скаржилися на численні труднощі і життєві проблеми.

Запропонувавши своїм гостям каву, професор пішов на кухню і повернувся з кавником і тацею, заставленою різними чашками: порцеляновими, скляними, пластиковими, кришталевими. Одні були прості, інші дорогі.

Коли випускники розібрали чашки, професор сказав:

- Зверніть увагу, що всі красиві чашки розібрали, тоді як прості і дешеві залишилися. І хоча це нормально для вас - хотіти тільки краще для себе, але це і є джерело ваших проблем та стресів. Зрозумійте, що чашка сама по собі не робить каву краще. Найчастіше вона просто дорожче, але іноді навіть приховує те, що ми п'ємо. Насправді, все, що ви хотіли, було просто кава, а не чашка. Але ви свідомо вибрали кращі чашки, а потім роздивлялися, кому яка чашка дісталася.

А тепер подумайте: життя - це кава, а робота, гроші, становище, суспільство - це чашки. Це всього лише інструменти для підтримки і змісту життя. Те, яку чашку ми маємо, не визначає і не змінює якості нашого життя. Іноді, концентруючись тільки на чашці, ми забуваємо насолодитися смаком самої кави. Найбільш щасливі люди - це не ті, які мають все найкраще, але ті, які витягують все найкраще з того, що мають.

Порожній човен

Лін-чи розповідав:

Коли я був молодим, мені подобалося плавати на човні. У мене був маленький човен: на самоті я вирушав плавати по озеру і міг годинами залишатися там.

Одного разу я сидів з закритими очима і медитував. Була чудова ніч. Якийсь порожній човен плив за течією і вдарився об мій. Я розізлився відкрив очі і збирався вилаяти  людину, яка мене потурбувала але побачив, що човен порожній. Моєму гніву нікуди було розвиватися. На кого мені було його вихлюпувати? Мені нічого не залишалося зробити, як знову закрити очі і почати розглядати  свій гнів. У той момент, коли я побачив його, я зробив перший крок на моєму Шляху.

В цю тиху ніч я підійшов до розуміння  себе. Порожній човен став моїм учителем. З тих пір, якщо хтось намагався образити мене і в мені зароджувався гнів, я сміявся і говорив:

- Цей човен теж порожній.

Я закривав очі і прямував всередину себе.

Притча про цвяхи

Жив-був один дуже запальний і нестриманий молодий чоловік. І ось одного разу його батько дав йому мішечок з цвяхами і наказав кожного разу, коли він не стримає свого гніву, вбивати один цвях в стовп огорожі.

У перший день в стовпі було декілька десятків цвяхів. Наступного тижня він навчився стримувати свій гнів, і з кожним днем ​​число забитих в стовп цвяхів стало зменшуватися. Хлопець зрозумів, що легше контролювати свій темперамент, ніж забивати цвяхи.

Нарешті прийшов день, коли він жодного разу не втратив самовладання. Він розповів про це своєму батькові і той сказав, що на цей раз кожен день, коли синові вдасться стриматися, він може витягнути з стовпа по одному цвяху. Йшов час, і прийшов день, коли він міг повідомити батька про те, що в стовпі не залишилося жодного цвяха. Тоді батько взяв сина за руку і підвів до огорожі:

- Ти непогано впорався, але ти бачиш, скільки в стовпі дірок? Він уже ніколи не буде таким як раніше. Коли говориш людині що-небудь зле, у нього залишається такий же шрам, як і ці дірки. І неважливо, скільки разів після цього ти вибачишся - шрам залишиться.

Алмаз Кохинор

Одного разу, копаючись на своїй ділянці, селянин знайшов камінець. Камінчик виглядав дуже красивим, і селянин подумав, що він міг би сподобатися його дітям. Вони могли б грати з ним, адже він такий гарний, - тому він приніс камінчик додому. Діти - скрізь діти! Вони грали з камінчиком до тих пір, поки він їм не набрид, після чого залишили на вікні і забули про нього.

Один мандрівний монах, проходячи через гори, шукав собі нічліг, і селянин запросив його до себе додому. Монах прийняв їжу, запропоновану господарем, після чого вони поговорили, так як він був мандрівником і знав безліч новин про все на світі. І, як би між іншим,  сказав:

- Що ти тут робиш? Я знаю місце, де можна знайти алмази прямо на березі річки. І, доклавши трохи зусиль, ти міг би казково розбагатіти. Працюючи ж на своїй землі в поті чола, ти все життя будеш працювати. Навіщо витрачати життя даремно?

На наступний ранок монах пішов, але в селянина він посіяв надію, яка переросла в бажання і повністю захопила бідняка. Не знаючи, що це за річка, він пустився на пошуки. На прощання він сказав дружині і дітям:

- Ви повинні почекати мене, найбільше, років п'ять, і я повернуся багатим!

Він старанно працював, але й через п'ять років не знайшов того місця, де було б багато алмазів. Однак за ці п'ять років він твердо і чітко засвоїв, що таке алмаз.

І ось, коли він повернувся додому і наблизився до своєї хатини, то не повірив очам - рідкісний і найбільший алмаз, який можна було уявити, лежав, покинутий і забутий усіма, на підвіконні його будинку.

Повна банку

Професор філософії, стоячи перед своєю аудиторією, взяв п'ятилітрову скляну банку і наповнив її каменями, кожен не менше трьох сантиметрів у діаметрі.

І запитав студентів, чи повна банка?

- Так, повна.

Тоді він відкрив банку горошку і висипав її вміст у туж банку, трохи потряс її. Горошок зайняв вільне місце між каменями. Ще раз професор запитав студентів, чи повна банка? - Так, повна.

Тоді він взяв коробку, наповнену піском, і насипав його в банку. Природно, пісок зайняв повністю існуюче вільне місце і все закрив.

Ще раз професор запитав студентів, чи повна банка? Відповіли: так, і на цей раз однозначно, вона повна.

Тоді з-під стола він дістав кухоль з водою і вилив її в банку до останньої краплі, розмочуючи пісок.

Студенти сміялися.

- А зараз я хочу, щоб ви зрозуміли, що банка - це ваше життя. Камені - це найважливіші речі вашого життя: сім'я, здоров'я, друзі, свої діти - все те, що необхідно, щоб ваше життя все-таки залишалося повним навіть у випадку, якщо все інше втратиться. Горошок - це речі, які особисто для вас стали важливими: робота, будинок, автомобіль. Пісок - це все інше, дрібниці.

Якщо спочатку наповнити банку піском, не залишиться місця, де могли б розміститися горошок і камені. І також у вашому житті, якщо витрачати весь час і всю енергію на дрібниці, не залишається місця для найважливіших речей. Займайтеся тим, що вам приносить щастя: грайте з вашими дітьми, приділяйте час подружжю, зустрічайтеся з друзями. Завжди буде ще час, щоб попрацювати, зайнятися прибиранням будинку, полагодити і помити автомобіль. Займайтеся, насамперед, каменями, тобто найважливішими речами в житті; визначте ваші пріоритети: інше - це тільки пісок.

Одна студентка підняла руку і запитала професора, яке значення має вода? Професор посміхнувся: - Я радий, що ви запитали мене про це. Я це зробив просто, щоб довести вам, що, як би не було ваше життя зайнята, завжди є трохи місця для дозвільного неробства.

Відро з яблуками

Купив чоловік собі новий будинок - великий, красивий - і сад з фруктовими деревами біля будинку. А поруч у старенькому будиночку жив заздрісний сусід, який постійно намагався зіпсувати йому настрій: то сміття під ворота підкине, то ще якусь гидоту накоїть.

Одного разу прокинувся чоловік у гарному настрої, вийшов на ганок, а там - відро з помиями. Чоловік взяв відро, помиї вилив, відро вичистив до блиску, назбирав в нього найбільших, стиглих і смачних яблук і пішов до сусіда. Сусід, почувши стукіт у двері, злорадно подумав: «Нарешті-то я дістав його!». Відкриває двері в надії на скандал, а чоловік протягує йому відро з яблуками і каже:

- Хто чим багатий, той тим і ділиться!

Нічого такого, що було б неправдою

Ясним травневим ранком один молодий чоловік побачив біля стіни чоловіка, приблизно його віку, який просив милостиню. Поруч з ним стояв плакат, який представляв собою напис від руки на уламку дошки: «Я сліпий». Ці благання явно не чіпали серця жителів і туристів великого міста, які квапливо проходили повз. Якщо не брати до уваги кількох монеток, миска для збору милостині була порожня.

Зворушений цим сумним видовищем, перехожий подумав про те, чого позбавлений цей нещасний молодий чоловік в такий чудовий день, і підійшов до жебрака.

- Я не можу дати вам грошей, - винувато пояснив він жебракові, - тому що сам кілька місяців без роботи. Але, якщо ви не проти, я можу допомогти вам в інший спосіб. Я б хотів внести деякі зміни в ваше прохання про допомогу.

- Гаразд, робіть, що хочете. Але мушу вам сказати, що навряд чи знайдуться слова, здатні пробудити жалість у жителів цього міста до чергового жебракові.

Молодий чоловік витягнув з кишені маркер, приписав на плакаті кілька слів і продовжив свій шлях. В кінці дня він повертався через парк і, проходячи повз жебрака, із задоволенням відзначив, що новий плакат довів свою ефективність в розкритті сердець і гаманців перехожих. Миска була сповнена грошей, причому не тільки дрібних монет, але навіть п'яти - і десятидоларових купюр.

- Справи у вас пішли набагато краще, - сказав він жебракові.

- Точно, - відповів той, а потім спантеличено запитав: - Що ви зробили з моїм плакатом?

- Я всього лише додав кілька слів, - пояснив перехожий. - Але нічого такого, що було б неправдою. Тепер там написано: «Я сліпий - а на вулиці весна ...»

Дві чаші життя

Двоє немовлят народилися в одну мить: одне в багатій, а інше в бідній родині. Два ангела-хранителя піднялися на небеса, щоб наповнити з небесних джерелах чаші життя для своїх немовлят. Один ангел-хранитель був допущений до джерела багатства. Він зрадів і наповнив чашу життя немовляти до країв. Другий ангел був приведений до джерела бідності. З гірким зітханням він наповнив чашу життя з цього джерела. Але ангел не став наповнювати чашу до країв, сподіваючись, що його дитині дістанеться ще що-небудь, крім бідності.

Коли обидва ангели спускалися на Землю, повз пролітала Богиня Любові. Кришталеві сльози любові капали з її очей. Одна крапля любові впала в неповну чашу. Друга чаша була вже повна, і в неї нічого не потрапило.

Зустрілися обидва ангела на Землі.

- Подивися, я несу свого немовляти багатство, - похвалився перший ангел.

- Напій твій гірчить, - зауважив другий ангел. - Заздрість, зрада і самотність завжди плавають в джерелі багатства.

- Невже бідність солодша ?! - обурився перший ангел.

- Ні, вона гірка, але небесна крапля любові, яку Богиня влила в мою чашу життя, зменшить її гіркоту і наповнить життя світлом.

Дідусь і Смерть

Жив старий дідусь. Було йому вже сто років. Ось дізналася Смерть, що живе такий старий чоловік. Прийшла до нього і каже:

- Час уже вмирати, дідусю.

- Дай приготуватися до смерті, - каже старий.

- Добре, - погодилася Смерть. - Скільки тобі потрібно днів?

- Три дні, - відповів дідусь.

Цікаво стало Смерті: що ж буде робити старий, як він до смерті буде готуватися? І стала спостерігати….

Настав перший день. Вийшов дідусь в сад, викопав ямку і посадив дерево.

«Що ж він на другий день буде робити?» - думає Смерть.

Настав другий день. Вийшов дідусь в сад, викопав ще одну ямку, посадив ще одне дерево.

«Що ж він на третій день буде робити?» - з нетерпінням думає Смерть.

Настав третій день. Вийшов дідусь в сад, викопав ще одну ямку і посадив ще одне дерево.

- Для кого ж ти дерева садити? - запитує Смерть. - Адже ти завтра помреш.

- Для людей, - відповів дідусь.

І відступила Смерть від старого, втекла від нього далеко-далеко.

Коли любов сильніша за смерть

У давні часи фея Любові дарувала свою чарівну квітку всім закоханим. Але люди недбало ставилися до своєї любові, і чарівна квітка в'янула. Тоді розсердилася фея Любові на людей і вирішила більше нікому не дарувати свій чудовий квітка.

У цей час одна прекрасна принцеса закохалася в хороброго юнака.

- Мила фея, подаруй нам квітку любові, - попросила принцеса. - Ми будемо зберігати її все життя.

- Люди не вміють зберігати любов. Вони і не гідні моєї нагороди, - відмовилася фея.

- Тоді забирай моє серце, фея! Все одно я помру без любові! - вигукнула принцеса.

Фея Любові так і зробила. Вона перетворила серце принцеси в чарівну квітку любові і посадила його на самому краю прірви. Той, хто спробував би зірвати цю квітку, неминуче впав би вниз. Люди милувалися чарівною квіткою, але підійти до нього боялися. Дізнався про квітку і хоробрий юнак.

- Краще загинути з любов'ю, ніж прожити все життя без неї! - вигукнув юнак і кинувся до квітки.

Тонкий уступ підломився, і юнак каменем полетів вниз. Але до грудей він притискав квітку любові. Несподівано невидимі крила виросли за спиною юнака. Він м'яко приземлився, тримаючи в обіймах свою любов - прекрасну принцесу.

З тих пір фея Любові завжди садить свою чарівну квітку на краю прірви. І тільки відважні люди можуть підійти і зірвати її.

Прилипала

Є на світі рибка зі смішною назвою «прилипала». Прилипне до каменя на дні, або до рибки якоїсь, або до корча і бачить тільки те, що перед нею. Більше для неї на світі нічого не існує.

Якось жабеня (а воно може бути і в воді і на суші) спробувало поділитися з прилипалою своїми враженнями про світ. Чого воно тільки не розповідало!

І про те, що є небо, і про що пливуть хмари. І про сонце, і про цвірінькання пташок, і про стрекотливих коників, і про стрімких бабок.

Недовірливо слухала Прилипала і  лише  посміхалася.

Але тут жабеня стало розповідати про зовсім неймовірне:

- Вискочило, - каже, - я одного разу на берег і бачу: ходить там велетень в трусиках і щось шукає. Я спочатку і не зрозуміло, що він видивляється. А потім бачу - пуголовків, маленьких жабенят ловить. Тут він мене помітив - і до мене! Я і утік в воду. Ох, як страшно було! Ноги у нього не як у жаб - довгі. Очі маленькі, так далеко бачать. Лапи без перетинок і як змії звиваються. У мене все всередині досі тремтить.

Усміхнулася Прилипала:

- Ну і майстер ти заливати! Немає ніякого неба, немає ніякого сонця, немає і велетнів. Все це вигадки твої, брехня. Чим ти мені це доведеш?

- Та ти виберися з твані, виринь на світло. Ще не те побачиш!

- І дивитися не хочу, - зневажливо відповіла Прилипала. - Що я, баба темна, щоб в чудеса вірити?

 Чи не так і душа наша, як ця рибка: до чого пристане, так світ і бачить, то в неї і входить. Пристане до тьми, так для неї ні неба, ні світла немає.

КОМАРІ

Молода мама, озброєна мухобійкою, намагалася вбити великого комара, що літав по хаті.

Маленький Олесь, якому щойно виповнилося три рочки і шість місяців, побачивши це, схопив маму за спідницю і загукав щосили:

— Хай живе! Не вбивай його!

— Чому? Він тебе вкусить.

— Але він складає нам товариство!

*****

Найбільший діамант світу був спотворений подряпиною, тому вирішили подрібнити його для промислових потреб. Але тут за камінь узявся один майстер-різьбар. Довго й терпеливо він вирізьблював з діаманту чудову ружу. I тепер усі висловлюють своє захоплення, коли бачать ту камінну квітку.

У житті повно всіляких несподіванок. Трапляються дні добрі і погані. Існують проблеми і різні біди, що приносять нам страждання. Але вони визволяють з полону нашу чуйність. I часто змушують витягнути на світ Божий найліпшу частинку нашого “я”.

БАТЬКО ЗАБУДЬКО

Послухай, сину... Кажу тобі це, коли ти спиш, поклавши ручку під щоку, а русяве волоссячко розсипалось по твоєму чолі. Ось я увійшов до твоєї кімнати. Кілька хвилин тому, коли я сидів у бібліотеці і читав, мене наскрізь пройняли докори сумління. Сповнений почуття провини, підійшов я до твого ліжка.

Мене не полишали думки про мою поведінку: увесь час сіпав тебе, робив тобі зауваження, коли ти зранку збирався до школи або коли вчора ввечері, замість помитися, лише обтер обличчя рушником, та ще забув почистити черевики. Так само вичитав тебе, коли ти впустив щось на підлогу.

Коли ми сиділи за столом і снідали, я теж витикав тобі твої прогріхи: бо щось упало тобі на серветку, коли ти хапав хліб, немов голодне звірятко, бо сперся ліктями об стіл, бо занадто грубо намастив масло на хліб. Коли ти бавився, я саме зібрався виходити з хати: за кілька хвилин мав бути потяг. Ти відірвався від забави, помахав мені ручкою і загукав:

— Па-па, татку!

А я нахмурив брови і сказав:

— Випрям спину!

Усе знову почалося ввечері, коли я повернувся з роботи. Ти саме бавився, колінкуючи по землі. Побачивши дірки у твоїх шкарпетках, я вичитав тебе при твоїх друзях і наказав негайно іти додому. “Шкарпетки коштують гроші, — сказав я, — якби ти сам їх купував, то знав би, як їх шанувати ”.

А пам’ятаєш, як несміливо ти увійшов до зали? Ти не міг підвести очей, ти боявся мене після того, як я влаштував тобі “виховний момент” перед друзями. Я зиркнув на тебе поверх газети, невдоволений твоїм невчасним вторгненням, — і ти зупинився у дверях, не знаючи, що робити далі. — Чого тобі? — спитав я суворо. Ти нічого не відповів. Ти підбіг до мене, закинув рученята мені за шию і поцілував мене, міцно-міцно обнявши, з любов’ю. Потім ти пішов до своєї кімнати, неквапно дрібцюючи по сходах. I тоді, сину, коли газета вислизнула з моїх рук на підлогу, мене пройняв великий страх. Що зі мною діється? Це вже перетворюється у звичку — вишукувати провини, робити зауваження. Хіба цього заслуговуєш за те, що ти не доросла особа, а мала дитина? Ось про це я думав нинішнього вечора. Оце прийшов до твого ліжка і приліг коло тебе, бо відчуваю сором.

Знаю, що це дуже мала винагорода, що тобі важко буде зрозуміти усі ці речі, навіть якби я спробував тобі про них розповісти, коли прокинешся. Але завтра я буду для тебе справжнім батьком. Буду бавитися разом з тобою, буду ділити з тобою усі твої заняття, почуватимусь недобере, коли тобі буде зле, і сміятимусь, коли тобі буде весело. Радше прикушу язика, коли він захоче знову вимовити слова роздратування. Увесь-бо час повторюватиму собі: “Він іще тільки дитина, ще тільки маленький хлопчик!”

Справді, боюся, що досі трактував тебе як дорослого. Тим часом, коли бачу тебе зараз, сину, як ти спиш, зібравшись калачиком у своєму ліжечку, розумію, що ти іще дитина. Вчора твоя голівка так беззахисно притулилася була до маминого плеча... Я завжди вимагав від тебе надто багато, надто багато! Ми вимагаємо завжди надто багато... від інших.

КОЛИ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ НІЧ?

Один старий рабин якось спитав своїх учнів, як можна точно розпізнати мить, коли закінчується ніч і розпочинається день.

— Можливо, це коли вже чітко можна відрізнити собаку від вівці?

— Ні, — відповів рабин.

— Або коли можна відрізнити фінікове дерево від фігового?

— Ні, — знову відказав рабин.

— То коли ж? — поспитали учні.

— А тоді, коли, вдивляючись в обличчя будь-якої особи, впізнаватимеш у ній брата чи сестру. До того ж моменту у твоєму серці панує ніч, — пояснив рабин.

“Ми навчилися літати, немов птахи, плавати, мов риби, але не навчилися жити як брати”.

Про лісоруба

Якийсь чоловік побачив лісоруба, який на превелику силу пиляв дерево абсолютно тупою пилою. Чоловік спитав його:
- Шановний, чому б тобі не вигострити пилу?
- Я не маю часу на вигострювання – я повинен пиляти! – прогарчав лісоруб.

Чи варто докладати зусиль, щоб сподобатися усім?

Батько з сином вели на базар віслюка. Батько сидів верхи на віслюку, а син ішов поруч. Люди, яких зустрічали по дорозі, говорили: — Нечувано! Сильний мужчина сидить на тварині, а дитина йде пішки! Тоді батько посадив на віслюка сина. Натовп зівак далі обурювався: - Жахливо: старша людина іде пішки, а молодий! За таких обставин вони обидва сіли верхи, але почули:— Це варварство: двоє людей сидять на маленькому осликові. Тоді батько з сином пішли обоє біля віслюка, але зіваки почали говорити:
— Здуріли: тварина нічого не везе, а люди йдуть пішки.
В кінці кінців вони обоє підняли і понесли віслюка, але навіть тоді не заслужили похвали у зівак з базару.

Лисиця на посадi Зайця

Лисиця дуже стомилася й захотіла у відпустку. Прийшла до Лева, начальника лісу, і просить про відпустку,- Ніяк неможливо. Працювати немає кому, - говорить Лев. Лисиця наполягає й готова на відпустку без оплати, аби-но тільки трохи відпочити й розважитися. - Добре, - погоджується Лев, - але зваж, я буду змушений на твою посаду взяти когось іншого. І, може статися, що, коли ти повернешся, твоє місце буде зайнято.

Лисиця погоджується і з радістю відправляється подорожувати по світу.
Через місяць вона повертається й просить у Лева свою роботу назад.
- Ніяк неможливо! Твоє місце зайнято. Вільне лише місце Зайця. Якщо хочеш, можеш працювати Зайцем, поки не звільнитися посада Лисиці, - пропонує Лев. Що робити? Їсти треба... Лисиця погоджується.
Час іде, а посада все не звільняється. Лисиці вже до чортиків набридло працювати Зайцем - то тікати, то ховатися, та й ще гризти морквину.
Йде вона якось по лісі в повній зневірі й зустрічає Зайця, який скакає з високо піднятою головою, - Скажи, Заєць, ким ти працюєш у нашому лісі?
- Лисицею! - відповідає той, - Як же так!? Я, Лисиця, на посаді Зайця. А ти, Заєць, працюєш на посаді Лисиці?- Завжди так, - відповідає Заєць, - коли на посаді Лева - Віслюк.

Про Олівця

Перш ніж покласти олівця до коробки, майстер відклав його і сказав:
- Є п’ять речей, котрі ти повинен знати, – сказав він олівцю, - перед тим як я відправлю тебе у світ. Завжди пам’ятай про них, ніколи не забувай, і тоді ти станеш найкращим олівцем у світі. Перше: ти зможеш зробити багато великих речей, але тільки в тому випадку коли дозволиш комусь тримати тебе в руці. Друге: час від часу ти будеш переживати болісне заточування, але це буде необхідним щоб стати ще кращим. Третє: ти будеш здатен сам виправляти свої помилки. Четверте: твоя найважливіша частина завжди буде знаходитись всередині. П’яте: на якій поверхні б тебе не використовували, ти завжди повинен залишати свій слід. Незалежно від твого стану – ти повинен писати.

Олівець зрозумів і пообіцяв пам’ятати це завжди. І лише тоді його поклали до решти в коробці.

Про рай і пекло

Правовірний прийшов до пророка Іллі з проханням показати йому Рай і Пекло.

Вони прийшли у велику залу, де навколо великого чану з киплячою юшкою стояло безліч людей. У кожного в руках була величезна залізна ложка в людський зріст, пекуче-гаряча, і лише самий край ручки був дерев’яний. Худі, жадібні, голодні люди черпали юшку і намагались дотягнутись ротом до чашечки. При цьому вони обпікались, сварились, бились. Пророк сказав: «Це Пекло», - і повів у іншу залу. Там було тихо, такий самий чан, такі ж ложки, але майже всі були ситі, оскільки всі розбились на пари і почергово годували одне одного. Пророк мовив: «Це Рай».

За вікном

В лікарні в одній палаті лежали два важко хворих. Ліжко одного було біля єдиного вікна, а ліжко другого - біля дверей. Що там видно у вікні? - якось спитав той, що лежав біля дверей. - Я бачу небо, хмари, що нагадують фантастичних тварин, озеро й ліс вдалині. Щодня той, що був біля вікна, коли він міг сидіти, розповідав своєму сусідові про події за вікном. Він розповідав про озеро, качок та лебедів на ньому, про човен з рибалками, про дітей, що гралися на березі, про закоханих, що трималися за руки й не зводили сяючих очей один з одного...Той, що біля дверей, хоча й не бачив цього, та в його уяві поставали ці картини - так гарно розповідав йому сусід. Та поступово до нього вкралася заздрість «Це несправедливо, - думав він. - За які заслуги йому дісталося місце біля вікна, а я повинен любуватися лише дверима з облупленою фарбою, тоді як він має такий чудовий вид з вікна."Спочатку ця думка його засоромили. та поступово його почала душити злість. Він навіть спати перестав - так хотів лежати біля вінка. Лише ця думка контролювала його життя.                                                 Одного разу вночі той, що лежав біля вікна почав задихатися й сильно кашляти.
Він пробував дотягнутися до кнопки, щоб викликати сестру - та не міг.
Його сусід біля дверей спостерігав у напівтемній палаті, як той намагається дотягнутися до кнопки. Він не поворухнувся й не натиснув свою кнопку, що викликала б сестру. Десь за п'ять хвилин кашель й хрипи затихли
разом із диханням сусіда. Запанувала мертва тиша. Вранці його забрали.
Після того сусід попросив медсестру, щоб його переклали до вікна. Він піднявся й виглянув у вікно. За вінком була лише глуха цегляна стіна.
Він запитав у медсестри - Як же так! Це вікно дивиться на глуху сіру стіну!
Але той, що помер - розповідав мені про ліс, озеро, хмари, людей...
Як же він міг це бачити з вікна? Медсестра сумно посміхнулася:
- Він не міг бачити навіть стіни; ваш покійний сусід був сліпим.
Він, певно, просто хотів вас трохи підбадьорити.

Бог і людина

Людина прошептала:"Господь поговори зі мною!"
І польові трави шептали.
Але людина не чула!
Людина тоді закричала:"Господь,поговори зі мною!"
І грім з блискавкою покотились по небу.
Але людина не слухала!  Людина оглянулась кругом і сказала:" Господь!
Дозволь побачити Тебе!"
І зірки яскраво сяяли...
Але людина не бачила!
І людина закричала:"Боже! Подай мені знак!"
І нове життя було народжене весною...
Але людина цього не помітила!

Людина плакала у відчаї:"Доторкнись до мене,Господи і дай знати,що ти тут!"
І після цього Господь спустився і доторкнувся до людини!
Але людина змахнула з плеча метелика і пішла геть!!!

Булка.

Одна пара прожила разом тридцять років. В день тридцятиріччя жінка, як звичайно, спекла булку - вона пекла її кожен ранок, це було традицією. за сніданком вона розрізала її навпіл, намастила маслом обидві частини, і, як звичайно, подала чоловікові верхню частину, та напів дорозі рука її спинилась. вона подумала: "в день нашого тридцятиріччя я хочу сама з’їсти цю рум’яну частину булочки; я мріяла про неї тридцять років. кінець-кінцем, я тридцять років була зразковою дружиною, виростила своєму чоловікові прекрасних синів, була вірною та хорошою коханкою, вела господарство, стільки сил та здоров’я витратила на нашу сім’ю." подумавши так, вона верхню частину залишила собі, а чоловікові подала нижню, тремтячою рукою. чоловік, взявши булку, вигукнув: - який неоціненний подарунок зробила ти мені сьогодні, кохана! я тридцять років не їв свою улюблену, нижню частину булки, тому що вважав, що вона справедливо належить тобі!